Як вибрати індуктивний датчик

Індуктивні датчики зазвичай мають відстань спрацьовування від 0,6 мм (циліндричні датчики ø 3 мм) до 40 мм (датчики в корпусі М30). Існують моделі з відстанню спрацьовування більше 40 мм, але такі датчики рідко використовуються. Якщо вам потрібна велика робоча відстань, то будьте готові, що корпус датчика буде більшого розміру. Це обгрунтовано тим, що для більшої відстані виявлення потрібна котушка більшого розміру. Таким чином, для більшої котушки потрібен більший корпус датчика. Наприклад, стандартний діапазон спрацьовування індуктивного датчика M8 становить 1,5 мм, в той час як датчик розміру M30 має стандартний діапазон спрацьовування 10 мм. Останнім часом у багатьох виробників можна купити датчики з подвійною, і навіть потрійною відстанню спрацювання, тобто в 2 або в 3 рази більшою за стандартну відстань

Оскільки ми вибираємо індуктивні датчики, то об'єкт повинен бути металевим. Але з якого саме металу? Стандартна відстань спрацьовування індуктивного датчика вирахувана виходячи з того, що цільовий об'єкт виготовлений з чорної м'якої сталі (Fe 360). Індуктивний датчик виявить і кольорові метали, такі як алюміній, латунь, мідь або нержавіючу сталь, але на меншій відстані, тобто об'єкт з кольорового металу має бути ближче до датчика.

Якщо у вас датчик має працювати з різними металами на однаковій відстані, це зниження чутливості можна усунути, використовуючи спеціальні датчики з коефіцієнтом зниження 1, які виявляють чорні та кольорові метали приблизно на однаковій відстані.

Найпопулярнішими форм-факторами є датчики в трубчатих різьбових корпусах М8, М12, М18 і М30, а також датчики в прямокутному корпусі 40x40 мм. Проте також доступні компактні прямокутні корпуси. Якщо монтажна глибина обмежена, прямокутні датчики 5x5 мм та 8x8 мм можуть стати в нагоді. 

Датчик з установкою врівень знаходиться на одному рівні з монтажною поверхнею. Перевагою такого способу монтажу датчика є те, що він забезпечує захист лицьової поверхні датчика. Монтаж не врівень використовується для індуктивних датчиків, чутливі поверхні яких не оточені металевим корпусом. При цьому чутливе поле не піддається дії попереднього екранування, що дозволяє забезпечити на 25-100% більшу відстань спрацьовування, ніж у датчиків з установкою врівень.

Перегляньте схему вихідних проводів, щоб визначити тип необхідного виходу датчика.

Двопровідні датчики - це прості безконтактні перемикачі, які безпосередньо вмикають і вимикають вихідні пристрої. Навантаження просто підключається в розрив вихідного проводу, як і у випадку звийчайних "сухих" контактів. Вони часто використовуються, коли механічний кінцевий вимикач замінюється індуктивним датчиком, а інженер з управління бажає залишити вихідний ланцюг незмінним.  Ці датчики мають відносно високий вихідний струм.

Трипровідні датчики - це пристрої з транзисторними виходами, які мають менший вихідний струм, оскільки вони зазвичай перемикають слабкострумові логічні входи, наприклад в контроллерах.

• Датчики з виходом PNP подають у вихідний ланцюг позитивний сигнал напруги при включенні виходу датчика.
• Датчики з виходом NPN при увімкненні виходу датчика подають у вихідний ланцюг мінусовий (нульовий) сигнал напруги.
• Деякі індуктивні датчики мають обидва виходи - NPN і PNP. В такому випадку датчик зазвичай має 4-провідний вихід.

Також існують датчики з релейним виходом, NAMUR виходом для вибухонебезпечних зон або цифровим інтерфейсом IO-Link. Але такі варіанти менш поширені.

У датчиках з транзисторними PNP або NPN виходами найбільш поширеним типом і діапазоном живлення є 10...30 В постійного струму. Найчастіше використовуються стабілізовані імпульсні джерела живлення 24 В постійного струму.

Індуктивні датчики з релейним виходом зазвичай працюють як на постійному, так і на змінному струмі. Однак кожного разу це слід перевіряти, оскільки існують винятки з правил. Типові діапазони напруги для таких варіантів це 12...60 В постійного струму та/або 24...240 В змінного струму.

Також слід звернути увагу на максимальний вихідний струм (навантаження) у датчиків з транзисторними PNP/NPN виходом (у разі перевантаження транзистора можна спалити вихідний транзистор) або максимальний струм перемикання індуктивного датчика з релейним виходом. Типове максимальне значення струму навантаження у датчиків з транзисторним виходом становить 100...200 мА, а типове значення пікового струму для релейного виходу дуже різноманітне, дивіться опис на конкретний датчик і не перевищуйте максимальний струм, бо можуть спектися контакти реле.

Найбільш поширеним типом підключення у індуктивних датчиках є 4-х полюсні роз'єми М8 або М12, де виходи датчика і контакти напруги живлення зазвичай мають однакове підключення у всіх виробників датчиків, а сигнали мають однакові кольори проводів. Однак інколи бувають виключення!

За типом електричного приєднання бувають датчики з роз'ємом, коротким кабелем з роз'ємом та вбудованим кабелем довжиною 2-3 метри

В потужних датчиках, в основному з релейним виходом, часто використовують клемне підключення. Через кабель-ввід або звичайне гумове ущільнення в датчик вводиться звичайний кабель і розводиться на клемнику відповідно до схеми, яка намальована на корпусі або в інструкції по експлуатації

Також слід враховувати, що датчики дуже часто випадково виламують самі робітники. Якщо датчик встановлений так, що його можуть зачепити робітник, який несе коробку або на датчик щось може впасти, не рекомендується використовувати дешеві датчики в пластиковому корпусі. Їх механічна міцність менша, і його легше виламати.